Літературне читання

Робота  № 1

        Ябеда – біда

У  нашому  класі  стався  випадок: після  уроків  ми кидалися  каштанами  і  розбили  вікно. Ми  призналися  Мишковому  татові і  він  сказав, що  перед  роботою  вставить  скло.

 Наступного  дня  на  четвертому  уроці  розчинилися  двері й  до  класу  зайшов  завгосп.

-         Що  трапилося? – запитала  Марина  Володимирівна.

-         Акт  треба  скласти , - заявив  завгосп, - ваші  учні  розбили  вікно.

-         По – перше , іде  урок, а  по-друге , розбитого  вікна в  нашому  класі  немає, відповіла Марина  Володимирівна.

Завгосп  обдивився  всі  вікна, пробурмотів : « Вигадав  чи що?» - і вийшов з класу. Після  уроку  я  питаю  в  Мишка :

-         Як ти гадаєш, про кого це  він  сказав  « вигадав» ?

-         Про  того,  хто  йому  доніс , - відповів  Мишко. Завелась  у  нашому  класі  «ябеда – біда». Але  Марина  Володимирівна з будь – якою  бідою впорається.

-         Нісенітниця   якась,  - кажу  я.   Звідки  в  класі  ябеда ?

-         Ти    не  знаєш, - запитав  мене  Мишко, - чому  новий   учень  Андрій  Зозуля  перейшов  до  нашої  школи ?

-         Знаю. Він  казав,  що  в  його  класі  всі  діти  були  погані.

-         Тридцять  поганих  дітей ?  Не  може  бути! – запротестував   Мишко.

-         Днів  через два  у  нас  була  контрольна  робота  з  математики.  Після уроку  Марина  Володимирівна  зібрала  зошити  і  пішла  в  учительську. Раптом  Мишко  потяг  мене  у  коридор. Там  ми  побачили  таку  картину :  стоять  Марина  Володимирівна  і  Андрій. Нас  не  бачать.

-         Валерка  сам  не  розв’язував,  списав  у  Марти… А Оленка  весь  час   питала   -  доповідає  Андрій  учительці.

Кого  і  про  що  питала  Оленка, ми  не довідалися,  бо  вчителька  перебила Андрія:

-          Мені  зараз  ніколи. На  великій  перерві розповіси і  товариші  твої  послухають. Тут  залунав  дзвінок і  ми  побігли  до  класу.  На   перерві  Марина  Володимирівна говорить :

-         Зачекайте  діти, Андрій  хотів  нам  щось  розповісти.  Але  Андрій  мовчав. Стояв  червоний,  як  помідор, і  ні  пари  з  вуст. Діти  дивились  на  нього  й  нічого не  розуміли.

-         Ну що, - говорить  Марина  Володимирівна. Ти,  бачу,  передумав  розповідати. Ну  й  не  треба.

-         Будемо  мовчати? – запитав  я  у  Мишка.

-         Як  риби.

З  того  часу  в  нашому  класі  ніхто  ні на  кого  не ябедничав.

1.      Визнач, де  відбувалися  події, описані  у  творі.

А.    У  дитячому  садочку.              Б.  У  школі.                 В.   У  літньому  таборі. 

   2.       Хто  вставив  скло  ?

А.     Андрій  Зозуля.                           Б.   Завгосп                 В.  тато   Мишка

 3.   Чому   Андрій   перейшов  з  однієї  школи  в  іншу ?

А.   Бо  він  вважав, що в його   класі  погані  діти.

Б.   Бо  він  жив  близько  цієї   школи.

В.   Бо  в  новій  школі  вчилися  його  друзі.

4.    Допиши  речення.

Андрій  Зозуля   розказував   учительці  про____________________________ _________________________________________________________________

  5.  Віднови  послідовність  подій  у  творі. Постав   по  порядку    числа.

  

1. Днів  через  два  була  в  нас  контрольна  робота.

2.     Після  уроків  ми  стріляли  каштанами  і  розбили  вікно.

3.    З  того  часу  в  нашому  класі  ніхто   не  ябедничав.

4.    Завелась  у  нашому   класі  «ябеда – біда»

5.    Наступного  дня    до  класу   зайшов   завгосп.

6.    Раптом  Мишко  потяг   мене  у  коридор.

6.    Напиши , які  поради    ти  можеш   дати    Андрієві    Зозулі ?

Робота  № 2

Прочитай уважно текст.

ПІДЗЕМНИЙ МЕШКАНЕЦЬ

На узлі…і  чорніют…  купки з…млі. Деякі зовсім свіжі, їх (на)сипав кріт: зайву землю з потайних ходів  повигортав. 

   Майже все своє жи…я він проводить під землею, шукає черв…яків, л…чинок різних комах, а (на)поверхню виходит…  рі…ко. У лісі, на луках мені частен…ко траплялися такі купки, однак самого господаря зустрічати (не)доводилося. Мабуть, і цього разу, якби не було зі мною Миколи Лукича, я не побачив би підземного звірка.

   Ми зупинилися на узліссі. Микола Лукич прихиливсь до скривленого стовбура вільхи, я примостився поряд. Галявина перед нами як на долоні, а нас не одразу помітиш.

— Зачекаємо трохи. Звірок повинен вилізти, свіжим повітрям подихати.

  Тільки лісник замовк, просто перед нами раптом заворушилася земля. Спершу з’явилася мордочка з маленьким хоботком. Потім кріт виставив напоказ передні короткі лапки з довгими кігтями і нарешті виліз сам. Підправив вхід до нірки, відгорнув землю, постояв, принюхався, обтрусив свою чорно-буру шубку.

   Звірок видався мені дуже неповоротким. «Мабуть, він тільки повзати може», — подумав я. Але раптом кріт почав бігати по галявині. Він вовтузився в опалому листі, ховався в залишений після сінокосу оберемок сіна. Далі, прихопивши кілька листочків, поліз у нору.

   Кріт ще довго без відпочинку збирав на галявині листя, носив до нори сухі стебла трави.

   Повертаючись із лісу додому, Микола Лукич мовчав, а потім заговорив:

— Ти, мабуть, помітив: кріт брав не все, що йому під лапи потрапляло. На галявину вітер наніс листя різних дерев — він у нору носив тільки дубове. В оберемку сіна звіркові найбільше сподобалися стебла материнки та конюшини. Ці трави приємно пахнуть і так само, як листя дуба, довше зберігаються, менше вбирають вологи, ніж інші лісові рослини. Для підземелля кращої підстилки не знайдеш. Бачив, скільки сухого листя й трави наносив? Спальню свою утеплює. Отже, зима прийде малосніжна, холодна. А пізня осінь буде дощовою. Запитаєш, звідки такі прогнози? Пояснення просте. Раніше кріт жив на тому боці галявини. Там низина, їжі для нього більше, але і коли випаде багато дощів — усе затопить вода. Тому він і перебрався на нові квартири, тут невелике підвищення і вода норі не загрожує.  

(327                 слів)

Виконай завдання.

1.     Визнач жанр прочитаного твору.

А  легенда

Б  оповідання

В  казка

2.     Коли відбувалися події, описані у творі?

______________________________________________________________

3.  Визнач послідовність у розташуванні пунктів плану до поданого тексту.

      □  Опис  тваринки.

      □  Купки землі на узліссі.

□  Пояснення лісника.

□  Зустріч з кротом.

□  Праця звірка.

□  Повернення з лісу додому.

4.     Вибери рядок,  у якому подано дієслова минулого часу.

А      чорніють, прийде,  вбирають

Б      підправив, пахнуть,  насипав

В      повигортав, виставив, постояв

5.     Підкресли головні члени речення. Зазнач,  якою частиною мови вони виражені.             Раніше кріт жив на тому боці галявини.

6.     Поєднай слова і вислови та їх  тлумачення.

і носа не вистромить	на краю лісу
як на долоні	займався справами, які потребують багато праці і клопоту
він вовтузився	незграбний
примостився	зайняв місце
неповороткий	дуже добре видно
на узліссі	не виходить, не показується

осінь чаклує	закінчилося
віддзвеніло літо	знайти зручне місце
лящало  у вухах	фарбує листя
вмоститься	колишуться, гнуться
розхвилювалися дерева	стало дуже страшно
душа в п яти тікає	голосно дзвеніло

4.     Поміркуй і запиши.  Чому кріт перебрався на інший бік галявини (3-4 речення).

5.      

1.     Прочитай уважно текст, встав  пропущені   орфограми, підкресли  у  тексті  епітети  і  випиши  порівняння  у  зошит.

КВАКША ГРОЗУ НАКРИЧАЛА

От і осін…  вже чаклує (у)лісі. Відгуло, ві…звеніло лагідне літо. (Т, т)ихо над річкою Тясмин, сумно. Раніш, було, аж у вухах лящ…ло від пташиного щебета…я, а зараз лише коли-не-коли промайне якас…  зграйка, (не)голосно між собою перегукуючис…, і знову тиша... Хіба що в…рона зовсім (не)сподівано  (над)вухом каркне. Та так голосно, що у бідних пічкурів¹ аж душа в п’яти тікає. Або сорока помітить мене з вудочкою, вмоститься недалечко й починає свої лісові новини з подробицями переказувати.

      І раптом над самісіньким вухом як залунає: крак-крак-крак... Хто це? Звідки? Голос долинав з молодого осокора, під яким я вмостився. Дивно, що це за птаха так виспівує? Скільки тут рибалю, ніколи не чув нічого подібного. А  над головою знову: крак-крак-крак...

   Підійшов я ближче, усі гілляки ретельно обдивився. Ніякої пташки й близько немає. Може, полетіла?

  І тут зненацька замість пташки світло-зелену жабку угледів. Притислася вона жовтавим животиком до гладенького стовбура, зачепилася за нього лапками... Ніби приклеїлася. Не відірвеш.

   Та це ж квакша. Жабка така, яка лиш уночі полює. А вдень перечікує, в густому листі від сонця ховається.

   Сидить собі отак в холодочку і ні-ні, та й подасть голос. Хто не знає, нізащо не  здогадається, що то жаба співає. 

   Я б цілий день ту квакшу слухав, та щось риба клювати перестала. І на обрії,  бачу,  хмари з’явилися. 

    Ого, та чи не гроза насувається? Заходився я вудочки змотувати, а квакша все голосніше, все настирливіше кричить.

   Що це з нею? Налякав хто?

   Вирішив я подивитися на неї і не впізнав. Сиділа жабка на тому ж місці, так само приклеївшись до стовбура, але як вона змінилася! Спинка зробилася темно-зеленою. Навіть коричнювато-зеленою. Якби не бачив її раніше, нізащо б не повірив у це перевтілення.

  Але згодом збагнув, що «перефарбувалася» жабка недаремно. І кричала не з доброго дива. Це вона грозу передчувала. Навіть приказка така у народі є: «Квакне квакша на суку — дощ застука по даху». 

   І справді. Після обіду розхвилювалися дерева, загримотів грім і на землю, на луки, як горох, посипався град.

(328 слів)¹Пічкур – невелика срібляста рибка.

                                    Визнач жанр прочитаного твору.

А оповідання

Б  казка

В  легенда

1.     Коли відбувалися події, описані у творі?

3. Визнач послідовність у розташуванні пунктів плану до поданого тексту.

□  Опис жабки

□ Гроза.

□  Хмари на обрії.

□  Осінній ліс.

□  Квакша «перефарбувалася».

□  Невідоме «крак – карк – крак».

4.Вибери рядок,  у якому подано дієслова теперішнього  часу.

А  чаклує,  відгуло, прислухаюся

Б  помітить, полетіла, переказувати

В  полює, ховається, тікає

5.Підкресли головні члени речення. Зазнач,  якою частиною мови вони виражені.        От і золота осінь уже чаклує  у  чарівному  лісі.

6.     Поєднай вислови та їх  тлумачення.

7.Поміркуй і запиши, як ти розумієш народну приказку «Квакне квакша на суку´ – дощ застука по даху»   (3-4 речення).

Робота  № 3

Текст для читання

І варіант

ЗОЛОТІ БДЖОЛИ

       (У) нас новина: дідусь (П,п)етро завів  бджіл.

Дві маленькі хатки стоять за наш_ю  в_ликою хат_ю  у са_ку, і я вже (з)ранку біжу (до) них.  (Х,х)атки називаю__ся вуликами.

       Продеру очі, зирк у вікно — сонячне промі__я  стриба_  по шибках.

Зирк по хаті — тих промінчиків повна хата. Отак вистрибом літають. Наче ті __оли.

Тільки (не) гудуть. То на  _еркалі зблиснуть( ) то у відрі (з) водою( ) то на миснику сере_ посуду.

Якби не бджоли — сидів би і дивився.

Побіжу до бджіл.

Гульк — а на порозі півень.

«Кукуріку!» — здоровкається зі мною.

Треба б йому нотацію прочитати, що знову водив курей у шкоду. Але він довго огризатиметься. Показуватиме, начебто не розуміє, що накоїв. Потім з ним побалакаю.

Тільки й кажу півневі:

— Ніколи мені — іду пасти бджіл.

Він сердиться і гулькотить, мовби повен рот води набрав.

— Ото треба було в шкоду не ходити,— таки кажу йому.

Хай зрозуміє свою помилку.

Він образився і пішов до криниці. Ліг, очі заплющив.

Треба кинути йому зерна.

Кидаю зерна. Він згукує курей, а тут бджоли летять.

Знову запізнився через цього півня!

Бджоли полетіли пастися аж у гречку. Якби ж вони втрапили назад.

Побіг би, пригнав би назад, але не знаю, де наші, а де чужі Треба їх якось позначити.

Сиджу біля вуликів. Дивлюся, як танцюють золоті бджоли на сонці.

Дзвенять. Раді-радісінькі, що тепло, що немає дощу і що я сиджу біля них. Ці нікуди не дінуться. Вони вулик стережуть. Якби ті не заблукали — дорога далека до гречки.

Може, собаку завести, хай пасе їх.

По телевізору показували, як собаки овець пасуть.

З бджолами собаці буде легше — їх вовки не крадуть.

Скажу дідусеві про собаку.

Сонце гріє, трава росте, я слухаю.

Летять!

Летять, наче літаки. Одна за одною. Ото, мабуть, напаслися!

Сідають. Залазять у вулик. Щось кажуть тим, які вулик стерегли. Хваляться, яка добра гречка.

Тепер ці спочивають, а ті летять.

Біжу за ними і свищу, щоб не одбилася яка в дорозі.

За М. Слабошпицьким

Виконай завдання.

1.     Хлопчик біг:

а) пасти гусей;

б) годувати курей;

в) пасти бджіл.

2.     З’єднай стрілками відповідні частини.

Сонячні промінці                                       мовби повен рот води набрав.

Півень гулькотить                                     наче літаки.                              

Бджоли летять                                            наче ті бджоли.

3.     Запиши, як ти розумієш, через що хвилювався хлопчик?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4.  В якому рядку записані всі дієслова?

а) пасеться, літали, літак;

б) бджоли, бджоляр, принесли;

в) сердиться, завів, сідають.

5.   З’єднай стрілками відповідні групи слів.

Синоніми                                         наші, чужі;

Споріднені слова                           балакати, розмовляти;

Антоніми                                       працювати, працьовиті.

6.     З першого абзацу тексту випиши всі займенники.

__________________________________________________________________________________________________________________________

7.   Запиши, що ти знаєш про користь бджіл (3-5 речень).

__________________________________________________